Владимир Бабула - Планета трьох сонць (Сигнали з всесвiту - 2) (на украинском языке) Страница 4

- Прокинься та послухай. Дивна рiч! Уяви собi: планета Кварта має такi ж умови життя, як i наша Земля. Хвилину тому я на власнi очi переконався в цьому бiля астротелевiзора. На планетi є суходiл i море, а знiмок свiдчить про гори та рослиннiсть. Увесь екiпаж торжествує. Свозилова запевняє, що на Квартi, цiлком iмовiрно, живуть вищi тварини, i не виключена можливiсть, що там ми зустрiнемось з людьми.

Мак-Гардi схопився з лiжка:

- Це б означало... це б означало, що ми незабаром досягнемо мети! Що наш план здiйсниться!.. А якої думки Краус? Ти вже розмовляв з ним?

Грубер махнув рукою:

- Спiває все тiєї ж. Атомнi вибухи на планетi Iкс та смерть Дiтрiхсона його так схвилювали, що я боюсь, аби вiн не вiдступив та не зрадив нас.

- Краще не заводь з ним таких розмов. З тебе поганий тактик, i ти занадто нерозважливий, - ще накличеш на нас бiду. Покладись у цьому на мене, я вже з ним зумiю порозумiтись... Говори тихiше, - стiни мають вуха, друже! - Мак-Гардi притулив вказiвний палець до губiв. - "Не кажи гоп, доки не перескочиш!" - як часто любить говорити Навратiл. Козирi на стiл тiльки тодi, коли настане слушний час. А з людьми Кварти ми ще не зустрiлись. Зрештою, навiть тодi ми не зможемо обiйтися без допомоги нашого екiпажу. Хай нам спочатку приготують грунт на Квартi.

- Це буде чудово! - не втримався Грубер i з насолодою прочесав обома руками свiтле кучеряве волосся. - Я завжди говорив, що ти справдi хороший дипломат. Навiщо нам вступати в бiй з планетою тiльки втрьох, коли нам у цьому зможе допомогти цiлий колектив здiбних людей? Коли ж матимемо все в жменi, легко з ними упораємось.

- Я вже сказав: не радiй завчасно. Життя на Квартi, можливо, буде таким важким, що ми з радiстю повернемось. А втрьох на Землю не добратись.

- Ну, гаразд, гаразд, - трохи охолов Грубер, але одразу ж знову схопив товариша за руку. - Ми повиннi скласти план наступу. Слухай. Припустiмо, що на Квартi зустрiнемось з людьми, якi перебувають на такому рiвнi розвитку, на якому були дикi племена в стародавнi вiки. Або ж, навпаки, з розвиненiшими за нас. Як у такому...

- Побачимо! - холодно перебив його Мак-Гардi.

- Зачекай! Нi, так не можна говорити! Необхiдно опрацювати точний план. Не покладайся на нагоду. Вже зараз слiд було б визначити, хто i якi функцiї виконуватиме в новому свiтi.

Мак-Гардi єхидно посмiхнувся, але промовчав.

- Гадаю, що тобi, при твоїй розсудливостi та спритностi, найкраще пасувала б роль прем'єр-мiнiстра. Просто ти керував би урядом, який ми складемо, зрозумiло, з представникiв народу Кварти. Саме так, як це робили нашi предки в минулому. Квартян перетворимо на покiрних рабiв трошки згодом...

- Раби? Фе, яке огидне слово! - посмiхнувся Мак-Гардi. - Навпаки, квартянам ми дамо повну свободу думки i дiї. Панувати можна i без цiєї брутальної системи. Коли американцi пiсля другої свiтової вiйни заволодiли половиною свiту, хiба вони говорили, що прийшли наказувати та експлуатувати? Навпаки, вони твердили, що несуть свободу й допомогу!.. Це, звичайно, питання тактики... Гiрше стоїть справа з твоїм уявленням про склад влади на Квартi. На твою думку, я повинен бути прем'єр-мiнiстром, а ти будеш королем або президентом, так? Ти не такий дурний, як здається. А що робитиме Краус?

- Я призначив би його мiнiстром внутрiшнiх та воєнних справ. Це буде важлива функцiя, бо за сталого миру панувати не вдасться. Людям на Квартi ми не повиннi надовго давати спокiй, iнакше вони об'єднаються та й дадуть нам чосу... "Divide et impera!" - Подiляй i владарюй!.. А потiм, рано чи пiзно настане хвилина, коли на Землi почнуть турбуватися про "Промiнь" i вирушать його шукати. Завдяки цьому ми одержимо ще один бойовий корабель, а можливо й кiлька, бо одним навряд чи вирушать у Всесвiт... Квартян познайомимо з нашою технiкою, навчимо їх виробляти зброю та водневi бомби, зробимо їх добрячими солдатами i, нарештi, повернемось з ними на Землю. Непiдготовлене, беззбройне людство пiдкоримо легко. Чи ти знаєш взагалi, що це означає? Ми станемо володарями двох сонячних систем! Хазяїнами всього Всесвiту!.. Визнаєш, що воєнний мiнiстр має в нас велике майбутнє?

- Красиво ти собi малюєш, приятелю! Все в тебе йде як по писаному: вже мало не почуваю себе прем'єр-мiнiстром i воджусь з якимись химерними людьми, пояснюю їм теорему Пiфагора i навчаю ремесел. А ти ласкаво даєш менi поради, - чисто як новоспечений президент!

- Ну, побачимо!

***

"Промiнь" наблизився до Кварти настiльки, що коричнево-зеленi материки та темно-блакитнi моря вже було видно неозброєним оком. Де-не-де їх вкривала густа запона хмар.

Навратiл i Северсон вивчали незнайому планету з допомогою сильних телескопiв. Бiльшу частину суходолу вкривали лiси. Узбережжя, скiльки сягало око, були пустельнi. Нiде анi найменшого слiду мiст чи будь-яких iнженерних споруд.

- Будемо сiдати на море? - запитав Северсон.

- На море? - Навратiл випростався i потер очi, втомленi тривалим спостереженням. - Гадаю, що краще зовсiм не сiдати.

- Чому?

- Пробачте, я висловився не досить точно. Звiсно, я за те, щоб приземлитись, але не "Променем". Корабель може зазнати катастрофи, i тодi важко буде повернутись на Землю. А лишатись тут робiнзонами - навряд чи варто.

- Отже, ви пропонуєте вiдвiдати Кварту допомiжним лiтаком, а "Промiнь" перетворити на штучний супутник планети?

- Саме так. Як ви пам'ятаєте, я передбачав це ще в проектi польоту. "Промiнь" буде зручною перехiдною станцiєю в безповiтряному просторi, звiдки в першу-лiпшу мить можна вирушити додому чи в дальшу подорож. Водночас вiн служитиме досконалою обсерваторiєю та радiоцентром, який, не зазнаючи атмосферних перешкод, пiдтримуватиме зв'язок з Землею. Словом, "одним махом кiлькох мух побивахом!".

- Блискуча iдея! - посмiхнувся Северсон.

- Але не оригiнальна.

- Отже, наказати Краусу, щоб вiн починав пiдготовку?

- Це залежить тiльки вiд вас! - Навратiл пiдморгнув по-змовницькому i поклав руку на плече Северсона. - Ви сьогоднi наш капiтан, на якого ми звiряємось.

Скоро по тому весь "Промiнь" ожив, як розворушений мурашник. Вiдчинились бiчнi дверцята, i з зорельота вийшли в безповiтряний простiр люди в скафандрах. Плавними рухами вони наблизились до корми велетня, де лишалися прикрiпленими ще три допомiжнi ракетнi лiтаки. Вiдчинився i головний вантажний люк. В ньому з'явились двi людини, якi тягли великий металевий поплавок. Невтаємниченого спостерiгача ця картина, мабуть, вразила б: люди, здавалось, не докладали нiяких зусиль. Але так воно й було насправдi: в мiжпланетному просторi найважчi вантажi майже зовсiм невагомi, тут не почувається сила тяжiння.

За якихось пiвгодини металевими поплавками були обладнанi всi три допомiжнi лiтаки - "Стрiла", "Сокiл" i "Чайка"; до першого з них було перенесено все потрiбне обладнання. I нарештi в кабiнi управлiння "Променя" прозвучав голос Крауса: