Історія без слів (СИ) - Мазерель Франс Страница 2

- Гото́вий Вам я пря́мо з будмайда́ну

Буді́влю притягну́ти - хоч нега́йно.

Ви ті́льки подару́йте, ми́ла па́ні,

Ува́ги те́плої хвили́нку фа́йну.

- Від роззявля́к, подиві́ться, Вас ну́мо

Куди́сь на рука́х понесу́ - досхо́чу́!

- Вам сли́ну та піт уте́рти б розу́мно.

Дару́йте, добро́дію, я - не смокчу́.

- Виру́є мо́ре почутті́в невзає́мних,

У по́вні на не́бі - журба́ че́рез край,

Одна́к, на ши́бениці спо́кій приє́мний...

- Аж су́мно щось ста́ло. Ота́к? Та й неха́й.

Куди́ поді́тися? Як да́лі бу́ти?

Від безсерде́чної втекти́?

І лі́нію свою́ як да́лі гну́ти?

Як оптима́льний шлях знайти́?

- На ско́рий по́їзд вспі́ти є бажа́ння?

Мета́ мандрі́вки - чи́ста, вся.

- Удво́х в купе́? Обли́ште лоскота́ння,

Й найероге́нніші місця́!

- Якщо́ торкне́тесь ще колі́на -

Тоді́ Вам ля́паса вліплю́!

- Пардо́н, хоч го́лову об сті́ну.

Я Вас коха́ю і люблю́!

- Я догоря́ю від бажа́ння...

- Я не така́, щоб тут терпі́ти

І ма́ти ві́ру оправда́нням.

Ви ма́ли б з со́рому згорі́ти!

Тож як сміли́вості набра́тись

До бі́са, все ж зроби́ти крок впере́д

І пря́мо па́ночці зізна́тись

До чо́го норови́стість призведе́?

- Не розпуска́йте свої́ ру́ки.

Себе́ не дам я відшмага́ти!

Вважа́єте, що всю́ди су́ки?

Ви збо́ченець, щоб Ва́шу ма́ти!

- Диві́ться, па́ні, ось - теса́к.

Холо́дна на́чебто це збро́я. Мо́же

Я на манія́ка схо́жий так?

По-ва́шому, манія́ки ни́ні в мо́ді?

- Як в го́лову прийшо́в таки́й капри́з?

Я ж кри́вди не чини́в твари́нам на́віть.

Клубо́к у го́рлі, при́кро аж до сліз.

- А ніж встроми́ли в де́рево не сам Ви?

- Моя вина́, я зно́ву винува́тий!

І бі́ля брам госпо́дніх на колі́нах...

- Вам на приро́ду, па́не, наплюва́ти!

- Блага́ти бу́ду про проще́ння.

- Ви на́че пес не про́ти, пе́вно,

В спідни́цях всіх не пропуска́ти.

Маста́к по ба́бам безпере́рвно

Вдень і вночі́ гурто́м гаса́ти.

- У Ва́ших в'ю́ся ніг - нема́є жа́лю.

Обня́ти б стан Ваш - й со́нечко зійде́.

- Киш, бо свої́м кийко́м тут незаба́ром

Патру́льний Ва́шу го́лову знайде́!

- За шкі́рку відведу́ть Вас од гріха́ пода́лі.

А я іще́ Вам й стусані́в під зад підда́м.

Якщо́ ж цього́ Вам, волоцю́зі, бу́де ма́ло,

То де́кілька ра́зів коцю́бою дода́м.

- В руї́нах світ. Ілю́зії зника́ють.

Я ду́же кочерги́ бою́сь.

Ну, раз мене́ Ви розтопта́ли

Піду́, хай так, тоді́ нап'ю́сь.

- Тоді́ для ме́не й мо́ре по колі́на бу́де.

Валя́тися я змо́жу - досхо́чу́!

А про моє́ до Вас коха́ння незабу́тнє

Іще́ не раз я, ма́буть, прокричу́!

- Що до того́? Набри́дливий - як му́ха!

Пая́ц і бла́зень, не мужчи́на.

Ви заблює́те все навкру́ги.

Потрі́бна п'я́на теж скоти́на?

- Ох, голова́! Чого́ б попи́ти?!

І Вас, добро́дійко, бою́ся.

Але́ без Вас не мо́жу жи́ти.

Ма́буть, піду́ - і утоплю́ся.

- Стриба́йте хоч у во́ду з хмарочо́са.

- Страшні́ше від польо́ту - плазува́ння.

Погля́нула зі смі́хом па́ні ско́са:

- За що мені́ це покара́ння?

Нака́ркала. Петля́ ма́йже на ши́ї.

Помре́ мужи́к під го́мін дзвонови́й.

Й швидка́ на допомо́гу не успі́є.

Горді́їв ву́зол но́жицям легки́й.

- Наві́що, па́не, Вам вмира́ти?

На цви́нтарі й так місць не вистача́є.

І ніж наві́що Вам в себе́ втика́ти?

На нас коха́ння час уже́ чека́є!

Тут тра́пилося з па́ні дивови́жне чу́до:

Встроми́лась в се́рце їй стріла́ аму́ра

На за́здрість всім невда́хам та іу́дам,

Їй ду́же закорті́лось шу́рів-му́рів.

В обі́ймах бездога́нних блискави́чно

Всі су́мніви та о́страх промайну́ли.

Просто́яла так па́ра ні́би ві́чність,

Поє́днана бурхли́вим поцілу́нком.

- О бо́же мій, розпе́щений буто́н,

Що ся́є в пло́мінях розпу́сти! -

Розчу́лився, не йму́чи ві́ри, що не сон,

І на колі́на впав роззя́ва шу́стро.

Вчепи́лась ді́вчина в нього́,

Рвону́ла пря́мо в світ орга́зму.

І доліта́лись до того́,

Що небеса́ - в іо́нах пла́зми.

Себе́ по ло́бі ля́пнув бідола́ха.

З розпу́сницею бу́ти вже не зго́ден

На свої́й ши́ї: - Мо́же кра́ще пла́ха?

Кому́ такі́ потрі́бні нагоро́ди?

Він мля́вим став немо́в ганчі́рка.

Й пройня́в озно́б його́ відра́зу:

- Ще де́кілька разі́в - і гі́рко!?

А ра́птом будь-яка́ зара́за?

Без парасо́льки. В дощ пішо́в.

А ді́вчина - відра́зу в сльо́зи.

Тож тра́питися мо́жуть ось

Такі́ з людьми́ метаморфо́зи.

- Бридки́й мені́ цей я́нгол грі́шнокри́лий.

І з не́ю не бажа́ю я повто́рень, -