Джеймс Олдридж - Останнiй дюйм (Останнiй дюйм - 1) (на украинском языке) Страница 5

Тут можно читать бесплатно Джеймс Олдридж - Останнiй дюйм (Останнiй дюйм - 1) (на украинском языке). Жанр: Научные и научно-популярные книги / История, год неизвестен. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте «WorldBooks (МирКниг)» или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Джеймс Олдридж - Останнiй дюйм (Останнiй дюйм - 1) (на украинском языке)

Джеймс Олдридж - Останнiй дюйм (Останнiй дюйм - 1) (на украинском языке) краткое содержание

Прочтите описание перед тем, как прочитать онлайн книгу «Джеймс Олдридж - Останнiй дюйм (Останнiй дюйм - 1) (на украинском языке)» бесплатно полную версию:

Джеймс Олдридж - Останнiй дюйм (Останнiй дюйм - 1) (на украинском языке) читать онлайн бесплатно

Джеймс Олдридж - Останнiй дюйм (Останнiй дюйм - 1) (на украинском языке) - читать книгу онлайн бесплатно, автор Джеймс Олдридж

- Так, я забрав усе камiння.

Девi сидiв зцiпивши зуби.

- Що це нас погойдує?

- Вiтер.

Про вiтер Бен забув.

- Ось що треба зробити, Девi, - повiльно вiв батько. - Потягни важiль газу на дюйм, не бiльше. Одразу. Зараз же. Постав усю ступню на педаль. Добре! Молодець! Тепер поверни чорний вимикач з мого боку. Чудово! Тепер натисни оту кнопку, а коли мотор заведеться, потягни важiль ще трохи. Стiй! Коли мотор заведеться, постав ногу на лiву педаль, увiмкни мотор до краю i розвернись проти вiтру. Чуєш?

- Це я можу, - сказав хлопець, i Бену здалося, що вiн почув у його голосi рiзку нотку нетерпiння, яка нагадувала чимось його власний голос. Здорово дме вiтер, - додав хлопець. - Надто сильно, менi це не подобається.

- Коли будеш вирулювати проти вiтру, подай уперед ручку. Починай! Запускай мотор!

Бен вiдчув, що Девi перехилився через нього i ввiмкнув стартер; потiм чхнув мотор. Тiльки б не надто сильно пересував ручку, доки не заведеться мотор! "Зробив! їй-богу, зробив!" - подумав Бен, коли мотор почав працювати. Вiн кивнув, i в головi одразу ж запаморочилось вiд напруження. Бен зрозумiв, що хлопчик дає газ i намагається розвернути лiтак. А потiм його всього неначе поглинув якийсь нестерпний шум: вiн вiдчув поштовхи, спробував пiдняти руки, але не змiг i опам'ятався вiд надто сильного ревiння мотора.

- Зменши газ! - закричав вiн якомога голоснiше.

- Добре, але вiтер не дає менi розвернутись.

- Ми стали проти вiтру? Ти повернув проти вiтру?

- Так, але вiтер нас перекине.

Бен вiдчув, що лiтак розгойдується в усi боки, хотiв виглянути, але поле зору було таке мале, що йому доводилось цiлком покладатися на сина.

- Вiдпусти ручне гальмо! - сказав Бен. Вiн забув про нього.

- Готово! - вiдгукнувся Девi. - Я вiдпустив.

- Ага, вiдпустив! Хiба я не бачу! Старий дурень! - вилаяв Бен сам себе.

Тут вiн згадав, що його не чути за гуркотом мотора i що треба кричати.

- Слухай далi! Це зовсiм просто. Тягни важiль i тримай ручку посерединi. Коли машина пiдстрибуватиме, то нiчого. Зрозумiв? Уповiльни хiд. I держи прямо. Держи її проти вiтру, не бери на себе ручки, доки я не скажу. Ну! Не бiйся вiтру!

Вiн чув, що мотор реве дужче - Девi додавав газу, - вiдчував поштовхи, погойдування машини, яка прокладала собi дорогу в пiску. Потiм лiтак почав ковзати, пiдхоплений вiтром, але Бен дочекався, доки поштовхи стали слабiшi, i знов утратив свiдомiсть.

- Не смiй! - почув вiн здалеку.

Бен опам'ятався. Вони щойно вiдiрвались вiд землi. Хлопець слухняно тримав ручку i не тягнув її до себе; вони ледве-ледве перевалили через дюни, i Бен зрозумiв, що хлопцевi потрiбно було багато мужностi, щоб не смикнути вiд страху ручку. Рiзкий подув вiтру впевнено пiдхопив лiтак, але потiм вiн провалився в яму, i Бену стало дуже погано.

- Пiднiмись на три тисячi футiв, там буде спокiйнiше! - крикнув вiн.

Йому треба було витлумачити синовi все це до вiдльоту, адже Девi тепер важко буде його почути. Ще одна дурниця! Не можна втрачати розуму i весь час робити дурницi.

- Три тисячi футiв! - крикнув вiн. - Три.

- Куди летiти? - запитав Девi.

- Спершу пiднiмись вище! Вище! - кричав Бен, боячись, що бовтанка знов налякає хлопця. По тому, як гув мотор, можна було догадатись, що вiн працює з перевантаженням i що нiс лiтака трохи задертий; але вiтер їх пiдтримає, i цього вистачить на кiлька хвилин. Дивлячись на спiдометр i намагаючись на ньому зосередитись, Бен знову поринув у темряву, сповнену болю.

Його повернуло до пам'ятi чмихання мотора. Було тихо, вiтер ущух, вiн залишився внизу, але Бен чув, як важко дихає i ось-ось заглухне мотор.

- Щось сталося! - кричав Девi. - Слухай! Прокинься! Що сталося?

Девi не розумiв, що треба зробити, а Бен не змiг йому це вчасно показати. Вiн незграбно повернув голову, пiдчепив щокою i пiдборiддям ручку i пiдняв її на дюйм. Мотор чхнув, дав вихлоп i загуркотiв рiвно.

- Куди летiти? - знову спитав Девi. - Чому ти менi не кажеш, куди летiти?!

При такому непостiйному вiтрi не могло бути прямого курсу, незважаючи на те, що тут, угорi, було вiдносно спокiйно. Залишалося триматися берега до самого Суеца.

- Iди вздовж берега. Тримайся вiд нього праворуч. Ти його бачиш?

- Бачу. А це правильний шлях?

- По компасу курс повинен бути приблизно триста двадцять! - крикнув Бен; здавалося, голос його був надто слабкий, щоб Девi мiг почути, але той почув.

"Хороший хлопець, - подумав Бен, - вiн усе чує".

- По компасу триста сорок! - закричав Девi.

Компас мiстився вгорi, i дзеркало рефлектора було видно тiльки з сидiння пiлота.

- От i добре! Добре! Правильно. Тепер iди вздовж берега i тримайся його весь час. Тiльки, боронь боже, нiчого бiльше не роби! - застерiг Бен; вiн чув, що вже не говорить, а тiльки невиразно бурмоче. - Нехай машина сама робить своє дiло. Все буде гаразд, Девi...

Отже, Девi все-таки запам'ятав, що треба вирiвняти лiтак, держати потрiбнi оберти мотора i швидкiсть! Вiн це запам'ятав. Славний хлопчина! Вiн долетить, Вiн впорається! Бен бачив рiзко окреслений профiль Девi, блiде обличчя з темними очима, в яких йому так важко було щось прочитати. Батько знову вдивився в це обличчя. "Нiхто навiть не дбав, щоб повести його до зубного лiкаря, - сам до себе промовив Бен, помiтивши трохи випнутi вперед зуби Девi: той болiсно вискалив їх, надриваючись вiд напруги. - Але вiн впорається", - втомлено i примирливо закiнчив Бен.

Здавалося, це був останнiй пiдсумок всього його життя. Бен провалився в безодню, за край якої вiн так довго чiплявся заради хлопця. I, провалюючись усе глибше й глибше, Бен устиг подумати, що цього разу йому пощастить, якщо вiн вибереться звiдти взагалi. Бен падав надто глибоко. Та й хлопцевi пощастить, якщо вiн повернеться назад. Але, втрачаючи остаточно грунт пiд ногами, втрачаючи самого себе, Бен ще встиг подумати, що хамсин дужчав i насувається iмла, а робити посадку доведеться не йому... Втрачаючи останнiй проблиск свiдомостi, вiн повернув голову до дверцят.

* * *

Залишившись сам на висотi трьох тисяч футiв, Девi подумав, що вже нiколи бiльше не зможе плакати. У нього на все життя висохли сльози.

Тiльки раз за свої десять рокiв вiн похвалився, що його батько льотчик. Але вiн пам'ятав усе, що батько розповiдав йому про цей лiтак, i багато про що догадувався, чого батько не говорив.

Тут, угорi, було тихо i свiтло. Море здавалося зовсiм зеленим, а пустеля брудною; вiтер пiдняв над нею пелену куряви. Попереду горизонт уже не був такий прозорий. Курява здiймалася вище й вище, але море вiн усе ще бачив добре. В картах Девi розумiвся. Тут не було нiчого складного. Вiн знав, де лежить їхня карта, витягнув її з сумки в дверцятах i задумався про те, що доведеться робити, коли пiдлетить до Суеца. Але, зрештою, хлопець знав i це. Вiд Суеца вела дорога до Каїра, вона йшла на захiд через пустелю. Летiти на захiд буде легше. Дорогу не важко розглядiти, а Суец вiн упiзнає по тому, що там закiнчується море i починається канал. Там треба повернути лiворуч.

Девi боявся батька. Правда, не тепер. Тепер вiн просто не мiг на нього дивитись: той спав з вiдкритим ротом, напiвголий, весь залитий кров'ю. Хлопець не хотiв, щоб батько помер; вiн не хотiв, щоб померла мати, але нiчого не вдiєш: це буває. Люди завжди помирають.

Йому не подобалось, що лiтак летить так високо. Вiд цього завмирало серце, та й лiтак рухався надто повiльно. Але Девi боявся спускатись i знов потрапити у вiтер, коли настане час посадки. Вiн не знав, що робити. Нi, йому не хотiлося знижуватись у такий вiтер, не хотiлося, щоб лiтак знову кидало в усi боки. Тодi лiтак не слухатиметься. Девi не зможе вести його по прямiй i вирiвняти бiля землi. Може, батько вже помер? Вiн оглянувся i помiтив: той дихає уривчасто й рiдко. Сльози, що, як думав Девi, назавжди висохли, знов наповнили його темнi очi, i хлопець вiдчув, як вони викочуються i течуть по щоках. Злизавши їх язиком, вiн почав стежити за морем.

* * *

Бену здавалося, що вiд поштовхiв його тiло пронизують крижанi стрiли, розривають на шматки. У ротi в нього пересохло. Бен повiльно приходив до пам'ятi. Глянувши вгору, вiн побачив куряву, а над нею тьмяне небо.

- Девi! Що сталося? Що ти робиш? - закричав вiн сердито.

- Ми майже прилетiли, - вiдповiв Девi. - Але вiтер пiднявся зараз високо, i вже смеркає.

Бен заплющив очi, щоб збагнути те, що сталося, але так нiчого й не зрозумiв. Йому здавалося, що вiн уже повертався до пам'ятi, коли вказував хлопцевi курс, а потiм знову втрачав свiдомiсть. Лiтак гойдало, i це ще бiльше посилювало бiль.

- Що ти бачиш? - вигукнув вiн.

- Аеродроми й будинки Каїра. Он великий аеродром, куди прибувають пасажирськi лiтаки.

Хитання i поштовхи лiтака обiрвали слова хлопця. Здавалося, потоком повiтря їх пiдносить вгору на сотню футiв, щоб потiм жбурнути вниз у нестримному падiннi на добрих двi сотнi футiв; крила лiтака судорожно розгойдувались то в один, то в другий бiк.

- Не спускай з очей аеродрому! - крикнув Бен крiзь напад болю. - Стеж за ним! Не спускай з очей! - Йому довелося крикнути це двiчi, перш нiж хлопець розчув; вiн тихенько говорив про себе: "Бога ради, Девi, тепер ти повинен чути все, що я кажу".

Перейти на страницу:
Вы автор?
Жалоба
Все книги на сайте размещаются его пользователями. Приносим свои глубочайшие извинения, если Ваша книга была опубликована без Вашего на то согласия.
Напишите нам, и мы в срочном порядке примем меры.
Комментарии / Отзывы
    Ничего не найдено.