Завжди поруч - Гранд Михаил Страница 21

У дитинстві її цікавили історичні програми про моряків, що пливуть на кораблях до далеких країн, про верблюдів, які йдуть в караванах, про мандрівників, що долають гори, ліси й ріки. Вона мріяла стати дослідником і нагородити глобус новими землями, названими її іменем. Ну, хоча б однією.

Але якось мати посадовила Аврору поруч і пояснила, що в сучасному світі не залишилося нічого незвіданого, і вона не зможе стати першовідкривачкою. Для цього потрібно було народитися на кілька сторіч раніше. Ці слова боляче вразили дівчинку. Її мріям не судилося виповнитися. Проте вона твердо вирішила в майбутньому відвідати хоча б декілька країн і побувати на березі океану.

Флоріан посміхався, згадуючи, як взяв її за руку і поцілував у щічку на прощання. Вона опустила голову й обійняла його, зніяковіло сховавши обличчя в його сорочці. Він відчував, що знайомство з Авророю схоже на знайдення Вірджила і що зустріч з нею стане поворотним моментом у його житті. Це була одна з тих подій, які змінюють людину.

Він сів за комп'ютер, відкрив порожній текстовий документ і зробив необхідні нотатки.

Аврора казала, що залюбки ознайомиться з його доробком, як тільки будуть готові перші сторінки. Флоріану хотілося швидше їх закінчити. Тому він почав писати…

Пальці літали над клавіатурою, переводячи думки в електронний формат. В уяві виникали образи, малюнки, які рухалися, завмирали і відразу трансформувалися в слова, речення й абзаци. Літера за літерою почала народжуватися нова книга…

Під час прогулянки – як у центрі, в культурній частині міста, так і на околицях – він побачив чимало злиденних і безхатченків. Ці люди втратили сенс існування і думали лише про те, як задовольнити свої фізіологічні потреби. Здавалося, їх більше ніщо не мотивує прагнути кращого. Спостерігався регрес особистості.

«Раніше я ніколи цього не помічав, – подумав Флоріан. – Що тоді діється в занедбаних будинках і підвалах, під мостами й у підворіттях?»

Безхатьки – це ті, кому ніде жити. Багато з них не мають документів, що посвідчують особу, отже, вони практично не існують на офіційному рівні.

З одного боку, їхній спосіб життя зрозумілий. Така людина не може дозволити собі ночувати на знімній квартирі, не кажучи вже про готель. Влаштуватися на роботу без документів складно, але, тим не менш, можливо. Охочий знайде вакансії – від підсобного на будівництві до прибиральника. Ким завгодно, аби лиш вибратися з того становища, куди він потрапив через примху долі, щоб ще глибше у ньому не зав'язнути.

З дитячою безпритульністю все набагато гірше. Найчастіше неповнолітнім знайдеться де жити – у тій же школі-інтернаті, гуртожитку для учнів при навчальному закладі. За успіхи в навчанні дають державні стипендії, усілякі пільги. Небагато, але тим не менш.

Проте певні особливості поведінки не дозволяють їм стати повноцінними членами суспільства. Як і невміння організовувати свій час і небажання працювати. Ці діти обирають легкий шлях, який згодом виявляється далеко не таким принадним, як їм уявлялося спочатку.

«У світі немає золотої середини, – подумав Флоріан. – Люди вкрай розпещені або неймовірно злиденні. Одні мають можливості, але їх не використовують. Інші обмежені, а хотіли б щось робити».

Флоріан народився в благополучній сім'ї, завжди мав усе гарне. Вони з братом нічого не потребували. Але й між ними, тим не менш, траплялися дрібні непорозуміння.

Юнакові згадалася розмова з Йосипом. Їхня сім’я тоді відпочивала біля моря, надворі дощило, і хлопці через щось (він уже не пам'ятав, що саме) трохи посварилися…

– Навіщо прийшов? – запитав Флоріан, коли Йосип прочинив двері до його кімнати.

– Слухай, ти такий приязний!

– Не бачиш, я читаю? – відповів Флоріан, не полишаючи свого заняття.

– Що хоч читаєш? – запитав Йосип, із цікавістю зазирнувши йому через плече.

Юнак повернув обкладинку, даючи брату можливість на власні очі прочитати назву книги.

– Нуднятина… – простягнув той.

– Даремно ти так вважаєш. Це пригодницький роман. Набагато цікавіше, ніж грати з машинками.

Йосип трохи зачекав і знову запитав:

– Чим займаєшся?

– Читаю! – роздратовано відповів Флоріан. – І буде пречудово, якщо мені при цьому ніхто не заважатиме!

– А мені нема чим зайнятися, – зітхнув молодший брат. – Там такий огидний дощ…

Його тон спантеличив Флоріана. Хлопець зрозумів, що Йосипу сумно, що йому треба допомогти. Невдовзі вони помирилися й разом читали книгу, а потім пішли гратися з машинками.

Але що відбувається в схожих ситуаціях у дітей, які живуть у неблагополучних сім’ях, де батьки – далеко не найкращий приклад для наслідування? Якби на місці Флоріана і Йосипа були двоє інших хлоп’ят, які в житті не бачили нічого, крім домашніх скандалів і несправедливості на кожному кроці, можливо, у них би ця ідилічна картина вималювалася зовсім іншими фарбами…

Багато людей переконані, що напружена атмосфера вдома – лише через нестачу грошей. Нещасні, вони зляться через це і лаються одне з одним з будь-якого приводу, не вміючи шукати компромісів. Але бідність – це не основна причина поганого життя. Якщо грошей нема, завжди здається, що варто їм з’явитися, як усе піде зовсім іншим чином. Проте здебільшого це не так…

Світанок повільно стирав з неба зірки. До кімнати заповзав блідо-сірий ранок. Флоріан писав багато годин поспіль і щойно ліг спати. Білий ведмідь Вірджил відпочивав у своєму плетеному кошику на тумбочці. Будильник чекав на дванадцяту ранку.

Прокинувшись, юнак позіхнув, провів рукою по обличчю і переконався, що на щоках та підборідді виросла щетина. Її варто було поголити, потім прийняти душ і поснідати. Після цього можна було продовжити роботу над книгою. Він відчував натхнення, й чималу роль у цьому зіграла Аврора.

Флоріан наносив гель для гоління на обличчя й паралельно міркував, що встиг торкнутися у своїй книзі певних соціальних проблем. Але в нашому суспільстві стільки всіляких проблемних сфер, що як не намагайся, згадати про всі автор просто не в змозі.

Багато держав світу відчувають погіршення генофонду. Усе поширенішими стають шкідливі звички: алкоголізм, паління і пристрасть до наркотиків. Значна частина населення не в змозі похвалитися високим рівнем життя.

Проблеми доповнює неприйнятна освіта – навчання дітей відбувається за застарілими програмами, що давно не відповідають вимогам часу. А також система охорони здоров'я, що залишає бажати кращого – рівень кваліфікації медичних працівників недостатній, а ставлення до хворих не завжди гуманне.

Не варто забувати і про екологію, що стала справжньою проблемою сьогодення. Земля поступово стає суцільним смітником.

«Люди ґвалтують природу», – згадався Флоріану вислів батька, коли його охоплювали землевласницькі настрої.

Але ці проблеми – лише мала частина довгого списку, пункти якого можна перераховувати нескінченно…

Практично кожен хоч раз скаржився на погану погоду. Аналогічна ситуація – і з соціальними проблемами: вони багатьом завдають незручності. Але, на відміну від погоди, на соціальні фактори можна якось вплинути. Проте тих, хто намагається щось змінити – недостатньо. І перешкоди стають усе серйознішими, накладаючись одна на одну. Тож загальна негативна ситуація у світі лише погіршується.

Якщо спробувати оцінити усі ці обставини, намагатися зрозуміти, що відбувається, то виявиться, що першопричина усіх складнощів – цілком на поверхні. Це колективне неуцтво. Якби кожен член суспільства забув про егоїзм і жив чесно, прислухаючись до совісті, то за лічені дні життя стало б зовсім іншим – і в духовному, і в матеріальному сенсі…

Флоріан закінчив снідати, але виходити з-за столу не поспішав. На тарілці ще лишалося кілька крихт шоколадного торта. Він неквапливо збирав їх десертною вилкою і згадував дитинство, коли він так само ласував крихтами пирога, який часто робила мати. Саме залишки завжди здавалися йому найсмачнішою частиною десерту…