Ігор Голомозий - Життя-буття. вірші + стихи

Життя-буття

вірші + стихи

Ігор Голомозий

Дизайнер обложки Ігор Миколайович Голомозий

Переводчик Ігор Миколайович Голомозий

Редактор Наталія Борисівна Голомоза

© Ігор Голомозий, 2017

© Ігор Миколайович Голомозий, дизайн обложки, 2017

© Ігор Миколайович Голомозий, перевод, 2017

ISBN 978-5-4483-8658-9

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Люблять навіть каліки

Любов – вона навіки!Люблять навіть каліки.Люблять багаті люди,І бідні звід усюди.

Любов до процвітання,Любов до вимирання.Є – люблять пики бити,Є – люблять боронити.

Люблять гарно поїсти,За грати люблять сісти.Горілку люблять пити,Та цигарки курити.

Люблять бути при владі,Не люблять бути в заді.Люблять щоб керувати,Та бідних обдирати.

Багач любить багату,З машиною, пихату.Бідняк біднячку любить —Булоб куди усунуть.

Любов до кокаїну,Любов до вазіліну.Ще є любов до пива,Та до презерватива.

Любов у ананіста,У гомосексуаліста.У лісбіянок теж любов —Діваха дівку лиже знов.

Є люблять убивати,Є люблять рятувати.Люблять угору лізти,Люблять у яму сісти.

Є люди – люблять Бога —Таким у Рай дорога.Люблять чорта – тривога!!!У пекло йде дорога.

Выпала судьба собаке

Под забором сидит псина,Зовут её «Жучкой».И она не виновата,Что родилась сучкой.

Выпала судьба собакеЭтой быть бездомной.Голодать весною, летомИ зимой холодной.

Повзрослела сучка «Жучка»,Стала взрослой сукой —Кабели за ней гурьбоюПовалили купой.

Сука та была дворнягой,Не знатного рода.Хвост потрёпанный, облезлый,И в блохах вся морда.

Навела щенков бедняга —Суку все ругают.Прогоняют отовсюду,Да ногой пинают.

Кто-то бросил кусок хлеба,Принёс кто-то молоко —В глазах радость засияла,В сердце – счастье глубоко.

Перебили суке лапу,Рёбра поломали.Где хотела жить собака —Отовсюду гнали.

Снег, мороз – лижит собака,Издохла от холода.Дохлую сосут щенята,Пухлые от голода.

Паска – файний празник

Ось і Паска, файний празник.Мама пече булку,Красить яйця та складаєВ гарненьку шкатулку.

Напекли та наварилиПиріжків, вареників.Понаставали на століПряників, пильмеників.

Ковбаса та оселедці,Вино та горілка.На столі усе стояло,Грала ще й сопілка.

Поз’їзджалася рідня вся,Ще й прийшли сусіди.Напилися, наїлися,Спать лягли в обіди.

Як проспались, повставали,Пороздерли кліпи.Та «Христос воскрес!» кричали,Позаливши сліпи.

День гуляли, два гуляли.А того не знавши,Що Христос помер за грішних,На хресті страж давши.

І сьогодні теж пиячать,Й весело гуляють.Та доказують, що в серціХриста вони мають.

Хрестик висить в них на шиї,Золотий, гарненький.А душа пуста, та грязна,Як сажа чорненька.

Тож пили собі й кричали,Та й в думці не мали,Що в цей день помер Спаситель —Весело співали.

Сива мама

Мама, мамочка, матуся,Мене народила.Щастям, радicтю, любов`юПоблагословила.

Як можу сьогоднi яНе вiддати шану,Моїй милiй, добрiй, нiжнiйТа терплячій мамi.

Було всяке в нас з тобою,Ти ж мене чекала.Коли повертавсь до дому,Любила й прощала.

Хворий був, життям побитий,А тобi болiло.Серденько твоє страждало,Та за мене млiло.

Я ж тебе не дуже слухав,Та не дуже поважав.Тiльки тому, що Iсуса,Господа тодi не знав.

А тепер, коли я вирiс,З Богом на ногах стою.Всю любов, подяку, й шану,Своїй мамi вiддаю.

Десь ще є така матуся,Що сина чекає.А вiн ходить без Iсуса,В темрявi блукає.

Скоро прийде та година,Дiти матерiв знайдуть.Поцiлують сиву мамуТа до серця пригорнуть.

Сама краща мама

Моя мама сама краща,Сама добра й нiжна.Божая душа у неї,Чиста, бiлоснiжна.

Хто скаже, що його мамаМої красивiша.У чиєi мами нiжнiстьТа любов сильнiша.

Хоч менi уже за тридцять,Я для неї ще дитятко.Поцiлує, обiйме,Мов кiшка котинятко.

А коли буває гiркоТа проблеми в тебе є,Твоя мама тебе втiшить,Всю любов тобi дає.

Бережiть свою матусю,Дорогу людину.Коли стане не потрiбна,Не показуй спину.

Пам`ятай, що тiльки мама,Нiч недосипала.А в саму скрутну годину,В допомогу стала.

Якщо хто забув про маму,Зараз хай до неї йде.З покаянням, на колiна,Мамi в ноги упаде.

Дед Мороз – красный или синий нос?

Праздник, ёлка, дед МорозИ у деда красный нос.Дедушка шатается,В Снегурку упирается.

А Снегурка в белой шубке,В сексуальной мини-юбке.Деда под руки берётИ домой к себе ведёт.

А дед упираетсяИ матом ругается.Мол: « Подарки есть в мешке,Для детишек на горшке.

Нужно к каждому прийтиИ подарки принести.Если б я с тобой не пил,Уж давно б всё завершил.

Ну давай ещё по «сто»,Одевай своё пальто.На плечо цепляй мешок,Только бы дойти ты смог».

Уж давно 12 било,Вся страна гулять остыла.Утро Божье настаёт,Дед Мороз уже не пьёт.

Ветер, вьюга и мороз,Где же «горе дед Мороз»?Вон в снегу кто-то лежит,Вроде пьяный деда спит.

Точно дед, но он не спит,Не храпит и не сопит.Славно праздник отгулял,Душу сатана забрал.…

Вот вам ёлка и вино,Не весёлое «кино»,бес стаканы наполняет,Души пьяных забирает.

Вот вам праздник, дед Мороз.Не был синим чтоб твой нос,Яд в стакан не наливай.С Богом Новый Год встречай.

Гробки, поминки, панахиди

Гробки, поминки, панахиди.Кому жертву приносите?Кому горілку та харчіНа могилки ви носите?

Може для Бога жертва та,Чи може для людини?Хто буде пити та гулять,Під тином хто загине?

Стоїть могила, а на нійУ чарочці горілка.Чия могила та? – Петра,Який помер від «білки»?

Так, від горілки він помер,І ми це розуміємо.Наллєм, нехай похмелиться.Пожнемо, що посіємо.

Вже починають поминать,Поміж могилами, столи.Собі влили по чарочці,І мертвим налили.

По першій – побалакали,По другій – поминали.По третій – поля лякали,По п’ятій – сумували.

По шостій – годі сумувать,Однак усі там будемо.Давай по сьомій наливай,Гили, здорові будемо.

По восьмій – заспівали,Потім заголосили.У деяких не стало вжеДійти до дому сили.

А що робить? Такий обряд,Батьки так поминали,Хоча немало хто із нихВ горілці й повмирали.

Горілку пить не раджу вам,Господь, горілочку не пив.Отець у жертву Сина дав,Святую Кров за нас пролив.

На серці, мені болячеПро це, усе писати.Та дух мій плаче і кричить.Мушу я вам сказати.

Говорить Бог: «Іди до них,І прочитай цього вірша.Як біс буде противитись,Скажи йому, рогатий ША»!

Ша сатанюко, не кричи,Скінчилася влада твоя.Іди до біса, в пекло, геть!Командує мій Бог і я.

Я – живе дитятко

Я – живе дитяткоВ маминій утробі.Кому ще потрібен я,Боже, тільки Тобі?

Дав Ти мені ноги,Голову і руки.Чи потрібні маміУ пологах муки?

Може після родівМама посміхнеться, А може від менеМама відвернеться.

Була моя мамаЩаслива вагітна,Чи хотіла вбитиДитятко тендітне?

Не вбивай, матусю,Бог дав мені тіло.Душу дав, життя дав,Аби я раділо.

Не вбивай, живе я.Я твоє дитятко.Треба мені мама,І потрібен татко.

Хочу я побачитиСонечко і квіти.Хочу йти до школи,Як сусідські діти.

Хочу працювати,Спати, їсти, пити.Хочу на землі ційЯк і ти пожити.

Хочу знати Бога.У сім’ї зростати.Сивих тата й мамуХочу доглядати.

Не вбивайте прошуДіточок, матусі.Я – жива людина,У вашому пузі.

Пише вам дитятко