Ігор Голомозий - Життя-буття. вірші + стихи Страница 2

Пише вам дитятко

Пише вам дитятко, що не знало татка,Що не знало маму, та й не могла знать.Пише вам людина, Божая дитина,Пише, бо не може більше вже мовчать.Пише вам дитина, що не знала ласки,Радості та щастя, ніжності й тепла.Бо тая дитина не була доросла,Не була старою, не була мала.Бо тая дитина не бачила сонця,Не бачила ночі, місяця й зірок.Не була в садочку, не пішла до школи,Не дзвонив для неї найперший дзвінок.Скільки таких діток гине у утробі?За гріхи батьківські гине Божий плід.Не ступнув на землю, не пірнув у воду.На землі ніякий не залишив слід.Лікар-гінеколог рукавички вдягне,Вишкребе із мами вже живе дитя.Гроші у кишені його вдовольнили —Порвана дитина в урні для сміття.Пишу вам сьогодні, бо сказати мушу,Що за все прийдеться людям заплатить.Бо Господь все бачить, бо Господь все знає.Кожну нашу думку, кожну нашу мить.Послухайте мамо, лікарю, татусю.Не вбивайте кажу в пузі немовлят.Бо колись напише і до вас дитина.Пишуть вже мільйони вбитих немовлят.

Ода медсёстрам

Медсёстры —Памятник для вас нерукотворныйЯ сотворить хочу сейчас.Как много в жизни повидали.Руках на ваших умирали.Страдали люди и молили.Вы на плечах больных носили.Вы, призваны, людям служить,Для этого вам стоит жить.Страданья, крики, стоны, кровь.Когда снят всяческий покров,И нет защиты никакой,Лишь молят Бога: «Боже мой!Приди, спаси нас, Дорогой».Быть может медсестра придет,Тебя утешит, кровь утрёт,Бинтами раны перевяжет,Целебным елеем помажет.Вы, сёстры многое видали.Там, где кричали, где стонали,Но Бог туда привёл, и вас,Чтоб через вас, Он многих спас.Увековечить не хочу вас.Господь воздаст за это вам.Но если Бога вы не знали,То Бог воздаст вам по делам.Примите в сердце Иисуса.Вы, инструмент в руках Его.Пусть через вас Господь спасает.Не оставляйте никого.Не нужен памятник!Иисус!Иисус скоро прибудет.Для всех на свете медсестёрОда сия пусть будет.

Научіть свою дитину

Научіть свою дитинуМісцем поступатись.Поважати старих, бідних.Калік не цуратись.

Стоїть бабця у маршрутці,Зігнулась до полу.Сумки тягнуть її руки,Й падають до долу.

«Приберите свои сумки»Парубей говорить їй.Розвалився на сидінні,А ти бабушка постій.

Далі, сидять школярі два,Розмовляють: «Дважды два»Бабушка стара зомліла,Закрутилась голова.

Поруч, з парубком дівахаСмокчуть губи й пиво п’ють.Далі, хлопці грають в карти,Щолбаном по лобі б’ють.

Ось маршрутка підстрибнула,Падає бабка впродовж,Зачепивши дівку з пивом.– «Куда старая ты прёшь?!!!»

«Геп» бабуся на підлогу,Де, напльовано було.– «Разляглася! Дай нам выйти,И катись в сваё кубло.»

Померла бабця у маршрутці.Не доїхала «Швидка».Згирдиласяна підлозі,Бо була дуже слабка.

Як навчили ви дитину?Бог навчає про любов.Знов «маршрутка», стара бабця.Нема місця… Є любов?

Я стрибнув у небо

Розпростерши крилаЯ стрибнув у небо.В небі тихо й гарно.так мені і треба.

Я лечу повз хмари,Гір високих піки.Тут мені прекрасно.Тут я не каліка.

Поруч орел парить,Десь ракета свище.Я ж лечу до Бога,Я ж за все, це вище.

Я лечу високоПіді мною море,Піді мною хмари,І людськеє горе.

Красота господняПоля, ліси, ріки.Населені пункти,В них люди – каліки.

Я усе, це бачу,Бо лечу високо.Сильні мої крила,Зірке моє око.

І тому я плачуІнколи буває.Коли все, це бачу,Тому що літаю.

Височінь висока.Відкрита повіка.Я лечу до Бога.Я вже не каліка.

С чего начинается родина?

С чего начинается родина?С берущей дитя в руки мать,Которая в счастье и в горечиЖелает нас нежно обнять.

А также она начинаетсяИз мамы груди молока.Заботу и ласку в терпенииНам мамина дарит рука.

С описаних трусиков, с пупсиков,И с песни, что мама поёт.С носочков, рубашечек, трусиков,С обеда, что мама даёт.

Из школьных друзей и товарищей.Мы учимся в школе дружить.С друзьями нам легче по жизни идти,А проще сказать; легче жить.

Вот родина нам открываетсяВ берёзах, в полях и в пруду.В горах и на речке на маленькойЯ родину также найду.

В совете откроется родина,Что папа ребёнку даёт.Ведь папе Сам Бог наставленияИ мудрость на сердце кладёт.

О, родина – Царство Небесное,Нам в Господе. Бог нас создал.Храни эту родину бережно,Кабы сатана не украл.

Мы знаем людей и товарищейПредавших Иисуса-Творца.Иль ведая, или не ведаяВ погибель идут их сердца.

Смотри, не предай свою родину.Родил тебя Бог, с Ним прибудь.Лишь в Царстве Небесном – жизнь вечная —Отец, Сын и Дух – в Них вся суть.

Коляда

Хто ж такая «Коляда —По коліна борода»?Хто ж такий той «колядин»?Може він є Божий Син?

Християни так співали,Чи язичники скакали,«Коляду» вітали,Бога зневажали.

Народився Божий Син.До чого ж тут «колядин»?Не збагну цього ніяк,Хоч таки ж я, не дурак.

Божий Син родився,З діви воплотився.«Коляд, коляд, коляда» —Бог язичників— біда.

Щось ніяк я не збагну,Та до клепки не сприйму.В чому логіка і суть,Хто кого куди ведуть?

Мы йдемо, де «колядин»,Чи туди, де Божий Син?

Ось і Пасху відгуляли

Ось і Пасху відгуляли,Так би мовить – відбули.Хтось уже лежить під тином,Скажім так – «Не довили».

Усю паску не доїли,Пів буханки на столі.В «моцака» уже не б’ються

Конец ознакомительного фрагмента.