Валентина Островська - Шукачі пригод з сузіря Лебедя Страница 3

Розум

Розум: А чому ви мене не кличете до себе на бесіду? Я чую у вас мова йде саме про мене.

Егоїзм

Егоїзм: Ви і про мене забули – мені кісточки обсмоктуєте. Леля, де моя Леля?

«Я»: Зараз вже роблю, зачекай. Не плутай мені нитки – вийдеш не красивим. Не всі одразу, добре?.

Ниточки по кольору підбираю,На руку мотаю,Сама собі знаю,Егоїзм з себе знімаю.Ножицями нитки розрізаю,Зв’язок з егоїзмом розриваю,Там розуму моєму не місце,Не стане на заваді гнівище.

Лууу: Скоро ваша земля перейде на вищий рівень розвитку. Тому притаманні сьогодні вам гнів, роздратування, стануть на заваді. Важливо, аби ви своїм розумом навчилися контролювати гнів, робити так, аби він слугував вам, а не на користь чорного кольору.

Лііі: Це буде для них тяжко зробити, адже в суспільному просторі гніву я побачила, що інші люди отримують задоволення коли знаходяться у стані гніву.

«Я»: А що ж нам робити?

Лііі: Важливо аби ви вміли помічати в собі початок гніву і намагалися зрозуміти те, що підключає вас до суспільного гніву. Тоді ви будете контролювати цю емоцію, а не вона – вами. І тоді вам навіть сам Дідько не буде страшним.

Дідько

Дідько: Так-так, вже всі на сьогодні зібралися до купи? Буду я вам перешкоджати. Ой, а що це мене тримає так міцно?!

«Я»: Я тебе тримаю, бо ти вже втратив силу і вона не може завдати шкоди нікому. Так що заспокойся і приєднуйся до співбесіди.

Дідько: А може мені хтось допоможе?

Лууу: Я тобі допоможу. Іди до моїх рук, спробую тебе розкласти на складові та покажу людям з чого ти складаєшся. Так, ти маєш в собі всі кольори сірого, чорного, коричневого.

Дідько: Не розкладайте мене на частинки та на кольори! Це моя справа! Я людей розриваю на часточки, аби вони не могли бути цілісними. Хтось допоможіть мені!

Хтось

Хтось: Я б радий був, але вже давно намотаний у ляльку.

Дідько: А чому не попередили, що будете мотати? Я би втік.

«Я»: Ви ж людей не попереджали про ваші шкідливі вчинки.

Лііі: Годі сперечатися. У нас безліч роботи!

«Я»: Лулу, піди зачини двері до нашого приміщення. А то ще хтось побажає сьогодні спілкуватися з шукачами пригод з сузір’я Лебедя. Я думаю, що вже тісно у кімнаті.

Лулу: Двері зачинені – можемо продовжити спілкування.

«Я»: Шукачі пригод, які злилися з жителями невидимого світу, через Лелі продовжать розповідати про особливості та звичаї життя створених людьми образів у просторі думки. Ці образи є непомітними для ока людини та знаходяться поза увагою людською.

Лулу і котику, я так зрозуміла, що у ваших невидимих людському оку образах є всі, хто залишився на розмову?

Котик: Так і не тільки вони. Їх значно більше, однак ми ніколи не рахували всіх, хто вміщається в наш об»єм.

Лулу: Обєм людської душі більший за наш, тому нам тяжко з таким тягарем. Різні потенціали по різному діють на нас і на вас.

Котик: Люди хворіють через близьку присутність з котами, через несумісність на рівні бактерій. Те, що їм шкідливе у нас, є нам корисно і необхідно.

Лулу: Хвороби у людей, виникають від тісного спілкування з тваринним світом. Відбуваються тяжкі порушення на клітинному рівні. Оскільки лімфатична система не здатна всі бактерії, непритаманні людям, вчасно виводити. Надто тісні стосунки з тваринами, шкідливі для людей. Повинна бути у всьому міра.

Лііі: Так, ви не несете відповідальності за свої фізичні тіла. Це не правильно та й безвідповідально стосовно тіла. Адже з часом вам потрібно буде мати здорове тіло. Розум людини не зможе змінити своє тіло настільки, щоб бути здатним для подолання великих відстаней. Потрібно берегти тіло. Воно важливе у подальшому вашому розвитку.

Розум: Так, я підтверджую вище сказані слова. Особливо шкодить присутність чужорідних форм, і я починаю блукати у своєму тілі тай у навколишньому середовищі. Від мене вимагають вивчити і тримати під контролем всі знання. Інколи буває, що так заблукаю, що виходу не можу знайти. Потрапляю в кота чи то собаку і починаю там блукати. Тоді емоції починають атакувати мізки та нервову систему. Не знаю, як з тими людьми знайти порозуміння?

Егоїзм: Я інколи приходжу на допомогу розуму – своєю силою егоїзму перешкоди руйную. Людина, в якій я живу мене любить. Тільки шкода, що вона не знає всього, що шкодить мені, та заважає жити в ній. Ось, я який добрий та геройський хлопець. Дивіться на мене я вище всіх і кращий за всіх!!!

Лууу: Інколи люди навмисне роблять те, що шкідливо. Наприклад курять цигарки, п’ють пиво, нюхають шкідливі тілу запахи та користуються наркотиками.

Егоїзм: Так, мені в чомусь допомагають тварини, а в чомусь і шкодять. Сил надовго не вистачає. Наприклад, на боротьбу зі шкідливими звичками людини.

Розум: Люди ліниві, не бажають користуватись розумом, і переходять жити на рівень емоцій та в світ ілюзій. Там я безсилий. Людина може пропасти у такому світі, але я завжди чекаю, коли вона вийде з-під його, та контролю інших, аби жити у порозумінні з розумом.

Хтось: А я той кого не бачать очі людини,

Руйную плани, що хвилини,Перешкоджаю їй у всьому,Підтримую лінь і втому.Я – таємниця, що хвилює,Я – уява, що страхи малює,Я – Хтось кого боятися повинні,У більшості проблем вони не винні.

«Я»: То ось хто винен у проблемах людини! З чого ти створений? Ким? Які твої обов’язки?

Хтось: Мене творить сама людина. А ціль моя – володіти волею іншої людини.

Розум: То це я в тобі блукаю?

Хтось: Так, так але у кожної людини свій «Хтось».

Розум: То, як же мені тебе здолати?

Хтось: Надто багато потрібно знати. Отже, можу сказати, що для цієї роботи маю помічників. Вони перешкоджають людям, в отриманні знань. Тому вони надто швидко перестають розвиватися.

Дідько: Я такий радий, що теж можу зашкодити цій зухвалій людині! Нехай знають, що не все, що є на Землі – їхня особистість. Вони, люди, погані для всіх, адже творять добро та світло своїми серцями. О я від того зменшуюсь у розмірі, стаю меншим за ніготь мізинця на лівій нозі. Бридкі вони ті люди! А ще – себе називають Богами.

Леля: Так допоможіть їм побачити глибини їхніх проблем і їхнього зла аби планета змогла залишити їх на Землі!

Дідько: Проти них вже всі сили невидимого світу збираються йти на війну.

Лііі: Ми з землі Білого світла Тому-то ми й тут. Задля того, щоб люди знайшли порозуміння. Адже лише у тандемі зі своїм злом ви можете загинути. Або ж, навпаки – продовжити життя на планеті в співдружності зі світлом. Земля все одно перейде на вищий розвиток з вами чи то без вас. Вибір за вами, Люди. Тому, щоб не допустити помилку у виборі, кожен повинен очистити сам себе від присутності сил темряви з чорної землі.

«Я»: Як же порозумітися людям, та не творити зла?

Лууу: Не одна Ви, таких багато. Різні прибульці – і в кожного свої інтереси. Добру справу ви зробили, ще в ранньому дитинстві, воли маленьке гусенятко врятували від смерті. Пам’ятаєте, з кривою шийкою? Ви годували його з рота і зігрівали. Пам’ятаєте?

«Я»: Так, пам’ятаю, мені було його шкода. Мама таких віддавала котикам чи собакам, щоб вони з'їдали їх.

Лііі: В те гусенятко поселилася моя душа. І від вас залежало, чи повернуся я на свою планету Білого світла.

«Я»: І тут я потрапила в обійми Лііі. Її сльози вдячності омивали моє обличчя і випалювали все зло. Вперше я відчула ту неймовірно величезну любов і вдячність. Кожна клітина мого тіла наповнилися світлом любові. Так, то неземна любов! То неймовірно!

Лііі: Ви відчули любов, якою мене спасли, віддавши її мені. Ви залишились без взаємного кохання, яке повинні були отримати від своєї другої половинки. Принесене в жертву кохання задля спасіння гусенятка… Адже ви навіть і не знали, яким лебедем стане вами врятоване гусенятко! Прийміть від мене та сузір’я Лебедя нашу вдячність.

Лууу: І від мене прийміть вдячність, бо саме ви для мене зберегли мою половинку. Ми повертаємо вам ваше кохання та сприйняття навколишнього середовища. Це вдячність від всіх птахів, які населяють вашу планету. Всі птахи на планеті Земля нам створюють живе світло для душ наших, без якого може загинути весь наш життєвий простір. Ми прийшли вам на допомогу саме зараз.