Філософія агнозиса - Евгений Александрович Козлов Страница 5

їх. Моє ж етичне писання говорить про особисту моральну досконалість кожної людини, і що більше буде у світі морально досконалих людей, то ближчим стане майбутнє досконалого суспільства, що складається з досконалих індивідуальностей. Якщо насильство протиприродне для людини, то людині потрібно досягти природності поведінки. Якщо насильство природне для людини, то людині потрібно прагнути до протиприродності. Щодо насильства не може бути напівзаходів, насильство не вимірюється, воно або є, або його не стане. Тому всі міркування, які говорять про те, що насильства в минулому було більше, а зараз його набагато менше, такі міркування і спостереження безглузді, оскільки насильства взагалі не повинно бути. Для того щоб визнати будь-яке вчення аморальним, достатньо лише одного натяку на те, що в ньому виправдовує, дозволяє або заохочує насильство. Війна це те зло, яке не має і не може мати в собі нічого піднесеного і доброго. Війна завжди зло. Будь-яка участь у війні є лиходійством. Доброчесною є неучасть у війні. Створення зброї є лиходійством, як і використання зброї, є лиходійством. Будь-яка людина причетна до створення зброї і до створення вбивчої речовини аморальна. Війна завжди аморальна, і під час нападу, і під час захисту шляхом нападу у відповідь, як і аморальна підготовка до війни. Військове рабство це призовне або добровольче рабство, яке є аморальним, це безсумнівне лиходійство, яке розбещує людей і понині. Навчання насильства є лиходійство, таке навчання аморальне. Людині миролюбній потрібно не зраджувати своєї моральності, терплячи весь песимізм даного світу, заради збереження своєї досконалості. Бо варто хоча б трохи виправдати вбивць, або ж не визнати війну жахливою, то неминуче моральна людина зіпсує себе зрадою і наблизиться до аморальності. Схвалюючи або ж зі зневагою дивлячись на насильство чи вбивство, людина тим самим починає принижувати свою людяність і принижувати свою божественність. Усе насильство відбувається через те, що людина піддається гніву, а головне — це те, що вона вбачає в будь-якій живій істоті перешкоду, перепону, або ж навпаки, вона вбачає в ній предмет для використання, експлуатування. Перешкода заважає, і тому аморальна людина вирішує цю перешкоду усунути, позбавити рухливості, позбавити розумової діяльності, або ж позбавити творчих здібностей. Усунення перешкоди, або точніше живої перешкоди — ось корінь усього насильства. І щоб не чинити насильства, потрібно не бачити в людях перешкоди, але потрібно бачити вільних людей. Другий корінь насильства — бажання підкорити і використати. Тут уже починається зло владарювання і зло начальства, яке утверджується насильством і придушенням свободи. Не існує легітимного насильства, як не існує і законного насильства. Насильство завжди нелегітимне, насильство завжди беззаконне. Аморальний грабіж і злодійство. Відбирання чужого це насильство. Будь-яке завоювання є зло. Будь-яке суперництво є зло. Бо де завоювання і суперництво, там неодмінно буде насильство, зокрема й риторичне насильство. Безумовно, рівності в тілах людських і в їхніх умах немає, але зрівнює всіх загальна людяність, якою наділена кожна людина. Кожна людина рівна всім іншим людям, через свою природну людяність. Для себе вона бог, вона знає тільки себе, існує тільки одне її життя, і, бачачи все це в собі, вона знаходить між усіма людьми рівність, нехай вони і виглядають по-різному, мають різний розумовий потенціал. Насильство творить той, хто не помічає цієї рівності. Насильник позбавляє себе людяності, як і у своїй жертві, він не розрізняє людяність. Розлюднення — знаряддя всієї пропаганди, як релігійної, так і світської. У погляді моральної людини всі аморальні люди мають залишатися людьми, їх не потрібно судити, їх потрібно етично просвіщати. Етична просвіта — ось чого так не вистачає всім людям. Але насамперед вона потрібна для мене самого. Щоб насамперед саме я прагнув моральної досконалості. Насильство буває різним, і різні жертви насильства. Аморально не тільки завдавати болю і страждання людині, аморально вбивати людину, але також аморально насильство щодо тварин. Аморально вбивати тварин, аморально поїдати їхню плоть, аморально завдавати їм болю і страждання. Поїдання трупів огидне, яке нині широко поширене. М'ясо як частина живої істоти є зло, тому що воно свідчить про смерть цієї живої істоти, свідчить про насильство, заподіяне цій живій істоті, про біль і страждання цієї живої істоти. У людини є її людяність, яка є її розум, у людини є її божественність, яка є її любов до себе, тому людина може не харчуватися плоттю тварин, усіх тих, хто ходить, повзає і літає. Людина може харчуватися іншою їжею і бути ситою та життєздатною. Людський розум опирається цьому злу, яке називається — м'ясоїдство, бо м'ясоїдство — це насильство, а всяке насильство є зло. Якби у тварин був людський розум, тоді б вони, будучи хижаками, перестали б бути хижаками, бо наділені розумом вони б вважали за краще померти, ніж скоїти вбивство. Розум і існує для досягнення моральної досконалості. Але у тварин немає розуму, подібного до людського розуму, тому вони вбивають. Людина ж наділена розумом вбивати не повинна. Ніколи нікого не вбивати — ось у чому полягає розумність життя. Однак у нинішньому світі люди створюють величезні організації, діяльність яких полягає в основному в насильстві над людьми і тваринами, ці організації роздають ліцензії на вбивства і ці організації творять війни. Такі організації, безсумнівно, аморальні. Такі структури спотворюють уми людей. Завдання моральної людини не перебувати в таких організаціях, у таких групах, не брати участі в їхній діяльності, і завдання моральної людини вказувати на аморальність цих структур. Однак аморальна організація буває таких масштабів, що людина народжується в ній, тому за фактом її народження, її одразу ж зараховують у цю організацію або в цю групу, що, звісно ж, позбавляє людину будь-якої свободи. Людина народжується у величезній в'язниці і вмирає у величезній в'язниці. Такі структури завжди аморальні, вони створені для звершення зла у світі, вони позбавляють людей свободи, вони пригнічують людей, вони нав'язують людям свою аморальність. Ненасильство — тільки так до них можна ставитися, при цьому відчуваючи до них безмежну відразу. Гнів завжди деструктивний. Гнів — це зачаток насильства. Тому потрібно постійно втихомирювати і припиняти явища гніву в собі. Гнів виникає в людині тоді, коли інша людина не слухається, суперечить, або ж просто творить свою волю, і тому не відповідає якимось уявленням, але на те вона й людина, щоб бути вільною, зокрема й дитина, адже дитина така сама людина, як і доросла людина. Також людина гнівається, тому що інша людина не така як вона. Але ж вона і не може бути схожою, бо вона інша. Розуміння цього втихомирює гнів.